Виявлено сильні прямі взаємозв’язки між індексами ІХ, ЯІ, МЗЯ каріограм НГК та ідентичними показниками букальних епітеліоцитів у здорових осіб (rху =+0,81; +0,69; +0,68 відповідно; р<0,05) і слабші – у хворих на ГП початкового-І (rху =+0,78; +0,59; +0,58 відповідно; р<0,05) та ІІ-ІІІ ступеня (rху =+0,64; +0,43; +0,51 відповідно; р<0,05). Встановлено зв’язок порушень транскрипційно-трансляційного апарату в хворих на ГП із активністю запального процесу в пародонті, що підтверджується кореляціями середньої сили між вмістом у крові ФНП-a та ІХ, ЯІ і МЗЯ епітеліоцитів СОПР (rху =-0,59; -0,54; +0,65 відповідно; р<0,05), і вказує на їх взаємозумовленість.
За результатами мікробіологічних досліджень у хворих на ГП виявлено дисбіотичні порушення зі збільшенням питомої ваги стафілококової мікрофлори (S. aureus, S. haemolyticus), b-гемолітичних стрептококів, грибів роду Candida на фоні незначного зростання числа a-гемолітичних стрептококів і нейсерій. Методом серійних розведень in vitro встановлено, що амізон має помірну протимікробну активність стосовно клінічних штамів умовно-патогенних мікроорганізмів, яка проявляється в діапазоні концентрацій 0,39-12,5 мг/мл. Для підсилення протимікробних властивостей амізону використано детергент етоній, іммобілізований на сорбенті силлард-П. Бактерицидна дія створеної композиції А-Е-С проявлялася в значних розведеннях: при розведенні 1/20 – 1/40 пригнічувався ріст 100% мікробних штамів, виділених із ПК, включаючи ізоляти грам-негативних бактерій і дріжджоподібних грибів, що стало підставою для її застосування в комплексній терапії ГП.
Клінічними дослідженнями встановлено високу ефективність запропонованих схем лікування, яка підтверджувалася стабілізацією перебігу ГП, а саме: ущільненням ясен, відсутністю гіперемії та набряку на тлі зменшення глибини ПК, відсутністю ексудату, суттєвим зменшенням рухомості зубів. У всіх групах хворих клінічні показники ставали вірогідно меншими як безпосередньо після лікування, так і через 1, 6 і 12 місяців. Однак, у всі терміни спостережень у хворих основних груп вони були достовірно нижчими, ніж у контролі. Зокрема, через 6 та 12 місяців у хворих ІІІ-Б групи індекс ПМА був нижчим, ніж у хворих ІІІ-А групи на 81,2% та 80,0% (p<0,001), кровоточивості – на 72,8% та 62,5% (p<0,01), ПІ – 18,7% та 21,7% (p<0,05), а глибина ПК – на 23,8% та 30,2% (p<0,05). Встановлено достовірно меншу тривалість лікування в хворих протоколу Б (основні групи) порівняно з хворими протоколу А (контрольні групи). Так, кількість сеансів лікування хворих І-Б групи складала (4,27±0,05), ІІ-Б – (5,54±0,06), ІІІ-Б – (6,38±0,07) порівняно з (4,92±0,07), (6,48±0,08) та (8,23±0,08) (p<0,05) у хворих І-А, ІІ-А і ІІІ-А груп відповідно. Запропонований спосіб лікування забезпечив тривалу ремісію впродовж 12 місяців у хворих І-Б, ІІ-Б та ІІІ-Б груп у 82,6%, 75,0% та 76,2% випадках, тоді як у контролі – в 71,43%, 57,14% та 47,37% випадків (p<0,05) відповідно.
Застосований спосіб лікування сприяв нормалізації мікробіоценозу ПК, забезпечив елімінацію представників транзиторної та умовно-патогенної мікрофлори як у ранні, так і у віддалені терміни. У хворих ІІ-Б групи виразніше зменшилася частота висівання та масивність обсіменіння ПК грибами роду Candida, що становило (0,46±0,04) lg КуО/мл порівняно з (3,57±0,26) lg КуО/мл до лікування. У хворих ІІ-А групи вже через 1 місяць після терапії встановлено відновлення диcбіотичного стану.
Вміст ТБК-активних продуктів у крові хворих І-Б, ІІ-Б та ІІІ-Б груп зменшився на 12,3% (p<0,05), 25,0% та 27,4% (p<0,01) відповідно порівняно з вихідними величинами, що засвідчує пригнічення процесів ПОЛ. Одночасно встановлено відновлення АОЗ за зменшенням співвідношення ЦП/ТФ на 23,1%, 45,9% та 52,9% і зниження рівня МСМ на 15,4% (p<0,05), 25,9% та 31,6% (p<0,01) відповідно. Досліджувані показники залишалися стабільними протягом 6 місяців при збереженні вірогідної різниці з відповідними даними в хворих усіх груп контролю. Такий ефект запропонованих схем лікування з амізоном пояснюється його здатністю знижувати проникність мікроциркуляторного русла, гальмувати дегрануляцію базофільних гранулоцитів і виділення медіаторів запалення (Ю.І. Губський і співавт., 2002). Застосування ліпофлавону в хворих ІІІ-Б групи сприяло посиленню антиоксидантної дії амізону завдяки його властивості стабілізувати ліпосомальні мембрани, блокувати 5-ліпоксигеназний шлях метаболізму арахідонової кислоти (В.Б. Ковалев, 1999).
Запропоноване нами лікування сприяло позитивній динаміці цитокінового профілю крові. Так, у хворих І-Б і ІІ-Б груп вміст у крові ФНП-a після лікування зменшився на 18,5% і 26,4% відповідно (p<0,05), а рівень СD95+ – на 10,7% (p<0,05) і 60,2% (p<0,01), що пояснюється протизапальною дією амізону; вміст ІФН-g зріс на 23,9% і 66,3% відповідно (p<0,01), що можна пояснити як прямою індукуючою дією амізону на інтерфероногенез, так і опосередкованою – через пригнічення гальмівної дії імуноглобулінів на синтез ендогенного інтерферону (Т.А. Бухтіарова, 2003). Виявлена стабілізація цих показників у всі терміни спостереження з їх достовірною відмінністю від таких у хворих протоколу А.
Лікування хворих І-Б та ІІ-Б груп позитивно вплинуло на показники ФСГ епітеліоцитів СОПР. При цьому в жінок ІІБ групи індекси ІХ, ЯІ та СХ перевищували їх величини в ІІ-А групі на 27,8%, 24,4% та 20,0% відповідно (р<0,01), а кількість МЗЯ була меншою на 22,5% (р<0,01). У чоловіків показники ІХ та ЯІ у групі ІІ-Б перевищували такі у групі ІІ-А на 8,5% (р<0,05) та 32,1% (р<0,001), а кількість клітин із СХ та МЗЯ була меншою на 34,2% та 36,9% відповідно (р<0,001). Застосування ліпофлавону в хворих ІІІ-Б групи сприяло посиленню позитивної динаміки цитогенетичних показників епітеліоцитів СОПР (р<0,01). У хворих усіх основних груп зміни досліджуваних показників вірогідно відрізнялися від таких у хворих груп контролю. Динаміка цитогенетичних показників НГК після курсу лікування була близькою за своїм характером до змін показників ФСГ епітеліоцитів СОПР. Таким чином, застосування амізону та ліпофлавону в комплексному лікуванні хворих на ГП позитивно впливає на всі етапи транскрипційно-трансляційного апарату соматичних клітин і засвідчує можливість корекції порушень процесів реалізації спадкової інформації на клітинному рівні.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування та нове вирішення актуального наукового завдання підвищення ефективності комплексного лікування ГП на основі вивчення клініко-патогенетичних особливостей перебігу захворювання шляхом диференційованого підходу до застосування амізону всередину й медикаментозної композиції амізон-етоній-силлард-П та ліпофлавону місцево залежно від тяжкості захворювання.
1. Вираженість клінічних проявів ГП наростає з поглибленням тяжкості захворювання. Встановлені взаємозв’язки між зростанням клінічних показників стану тканин пародонта та підвищенням рівня ТБК-активних продуктів у крові, збільшенням активності церулоплазміну й зменшенням насичення трансферину крові залізом, зростанням вмісту ФНП-б і зниженням ІФН-г у сироватці крові, активацією апоптозу лімфоцитів за зростанням експресії СD95+ (Fas/APO-I) на лімфоцитах периферійної крові та розвитком метаболічної інтоксикації за збільшенням вмісту в крові молекул середньої маси, особливо в хворих на ГП загостреного перебігу ІІ-ІІІ ступеня. Виявлено тісні прямі кореляційні зв’язки між індексами ПМА, кровоточивості та глибини пародонтальних кишень і вмістом ФНП-б (rху =+0,74; +0,71; +0,52 відповідно; р<0,05) і обернений зв'язок між вмістом ФНП-б та рівнем ІФН-г (rху =-0,76; р<0,05).
2. Встановлено, що розвиток ГП супроводжується порушенням процесів реалізації спадкової інформації на клітинному рівні, які проявляються зменшенням індексів хроматизації й ядерцевого та збільшенням кількості морфологічно змінених ядер незалежно від статі та зниженням індексу статевого хроматину в жінок і зростанням його в чоловіків. Функціональний стан геному залежить від характеру перебігу та ступеня розвитку захворювання. Виявлені кореляційні взаємозв’язки між індексами хроматизації, ядерцевим і морфологічно змінених ядер епітеліоцитів СОПР та нейтрофільних гранулоцитів крові в здорових осіб (0,68<rху >0,81; р<0,05), а також у хворих на ГП (0,43<rху >0,78) вказують на збереження функціональної єдності спадкового апарату різних соматичних клітин.
3. Виявлено дисбіотичні порушення мікрофлори пародонтальних кишень, кількісний і якісний склад якої залежить від тяжкості перебігу ГП. Встановлена помірна протимікробна активність амізону стосовно клінічних штамів умовно-патогенних мікроорганізмів, яка проявляється в діапазоні концентрацій 0,39 – 12,5 мг/мл. Розроблена нами композиція А-Е-С для місцевого застосування має значну бактерицидну дію: у розведеннях 1/20 – 1/40 пригнічується ріст 100% мікробних штамів, виділених із ПК хворих на ГП.
4. Комплексна терапія хворих на ГП із місцевим застосуванням композиції А-Е-С при початковому-І ступені розвитку супроводжується ліквідацією запального процесу в пародонті всіх хворих, що підтверджується позитивною динамікою клінічних індексів, нормалізацією орального мікробіоценозу, показників ПОЛ-АОЗ, цитокінового профілю крові, функціонального стану геному епітеліоцитів СОПР і нейтрофілів крові, усуненням метаболічної інтоксикації та стабілізацією хвороби у віддалені терміни після лікування.
5. Включення в комплексну терапію амізону всередину разом із застосуванням композиції А-Е-С місцево в хворих на ГП хронічного перебігу ІІ-ІІІ ступеня сприяє більш вираженому поліпшенню клінічного стану та позитивній динаміці показників ПОЛ-АОЗ, збільшенню вмісту ІФН-g, зменшенню ФНП-a й апоптозу лімфоцитів периферійної крові, посиленню всіх етапів транскрипційно-трансляційного апарату клітин упродовж 6 міс на відміну від базової терапії. Додаткове застосування ліпофлавону місцево в хворих на ГП загостреного перебігу ІІ-ІІІ ступеня сприяє підвищенню ефективності лікування як безпосередньо, так і у віддалені терміни спостереження завдяки посилення антиоксидантного ефекту запропонованої схеми терапії.
6. Розроблено та апробовано диференційовані схеми комплексного лікування хворих на ГП із використанням амізону всередину, композиції амізон-етоній-силлард-П та ліпофлавону місцево дозволяють підвищити ефективність лікування хворих на ГП із досягненням позитивних клінічних результатів, скоротити терміни лікування, забезпечити тривалу клініко-рентгенологічну ремісію впродовж 12 міс у хворих на ГП початкового-І ступеня в 82,6% випадках, хронічного перебігу ІІ-ІІІ ступеня – в 75,0%, загостреного перебігу ІІ-ІІІ ступеня – в 76,2% випадках, тоді як у контролі – в 71,4%, 57,1% та 47,4% випадках відповідно.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. У алгоритм обстеження хворих на ГП, поряд з оцінкою клінічних показників, ПОЛ-АОЗ, та метаболічної інтоксикації рекомендується включати визначення в крові вмісту ФНП-б та ІФН-г з метою прогнозу перебігу захворювання.
2. Неінвазійне дослідження функціонального стану геному епітеліоцитів СОПР рекомендується використовувати як скринінг-тест тяжкості перебігу й ефективності лікування ГП.
3. Хворим на ГП початкового-І ступеня в комплексне лікування на тлі базової терапії рекомендовано включати місцево медикаментозну композицію амізон-етоній-силлард-П, яка виготовляється ex tempore , вводиться в пародонтальні кишені та аплікується на ясна й покривається твердіючою захисною пародонтальною пов’язкою.
4. Хворим на ГП хронічного перебігу ІІ-ІІІ ступеня до комплексної терапії разом із місцевим застосуванням композиції амізон-етоній-силлард-П рекомендується додатково призначати амізон усередину по 0,25 г 3 рази на добу впродовж 14 днів.
5. Хворим на ГП загостреного перебігу ІІ-ІІІ ступеня рекомендується призначати амізон усередину по 0,25 г три рази на добу протягом 14 днів, місцево в пародонтальні кишені вводити 1-1,5 мл ліпофлавону і через 20-30 хв вносити композицію амізон-етоній-силлард-П. Емульсія ліпофлавону готується перед застосуванням шляхом додавання до флакону з препаратом 30 мл фізіологічного розчину, попередньо підігрітого до 37-39 °С.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Кукурудз Н.І. Ефективність застосування амізону в комплексному лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту // Вісник стоматології. – 2005. – №4. – С. 25-28.
2. Кукурудз Н.І. Вивчення кореляційних зв’язків між показниками функціонального стану геному епітеліоцитів слизової оболонки порожнини рота і нейтрофільних гранулоцитів крові у хворих на генералізований пародонтит // Інтегративна антропологія. – 2006. – №2 (8). – С. 7-12.
3. Кукурудз Н.І. Імунні порушення у розвитку та перебігу генералізованого пародонтиту та їх корекція амізоном // Галицький лікарський вісник. – 2006. – Т.13, №3. – С. 41-44.
4. Кукурудз Н.І. Показники ендогенної інтоксикації за умов корекції генералізованого пародонтиту амізоном та ліпофлавоном // Архів клінічної медицини. – 2006. - №2. – С. 38-41.
5. Кукурудз Н.І., Герелюк В.І. Стан процесів вільнорадикального окислення ліпідів у хворих на генералізований пародонтит та їх корекція амізоном у поєднанні з ліпофлавоном // Медична хімія. – 2006. – Т.8, №4. – С. 74-78. (Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз та узагальнення. Проф. Герелюк В.І. здійснював загальне керівництво темою).
6. Кукурудз Н.І., Ковальчук Л.Є., Герелюк В.І. Вивчення порушень функціонального стану геному нейтрофільних гранулоцитів периферійної крові у хворих на генералізований пародонтит та їх корекція амізоном // Галицький лікарський вісник. – 2006. – Т.13, №4. – С. 43-46. (Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз та узагальнення. Проф. Ковальчук Л.Є. брала участь у підборі методик дослідження. Проф. Герелюк В.І. провів загальне редагування роботи).
7. Кукурудз Н.І., Ковальчук Л.Є., Герелюк В.І. Медикаментозна корекція порушень функціонального стану геному у хворих на генералізований пародонтит // Вісник стоматології. – 2006. – №2. – С. 31-37. (Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз та узагальнення. Проф. Ковальчук Л.Є. допомагала в формулюванні висновків. Проф. Герелюк В.І. провів загальне керівництво темою).
8. Кукурудз Н.І., Куцик Р.В., Герелюк В.І. Клініко-мікробіологічна ефективність застосування композиції амізон-етоній, імобілізованій на кремнеземі “Силлард-П”, у лікуванні генералізованого пародонтиту // Ліки. – 2006. – №3-4. – С. 93-102.(Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз та узагальнення. Доц. Куцик Р.В. брав участь у проведенні мікробіологічних досліджень. Проф. Герелюк В.І. допоміг в узагальненні даних).
9. Деклараційний патент UA 18879, МПК (2006), А61К 6/00, А61К31/13. Спосіб лікування генералізованого пародонтиту / Кукурудз Н.І., Герелюк В.І., Григор’єва Г.С., Конахович Н.Ф., Шеремета Л.М. // №u200606639; заявл. 14.06.2006; oпубл. 15.11.2006. – Бюл. №11. – 3 с. (Здобувач провела збір та аналіз матеріалу, оформила його до друку. Проф. Герелюк В.І. допоміг в узагальненні даних. Д.хім.н. Григор’єва Г.С., к.хім.н. Конахович Н.Ф. розробили препарат ліпофлавон. Доц. Шеремета Л.М. допомагала у проведенні експериментальної частини дослідження).
10. Деклараційний патент UA 19175, МПК (2006), А61К 6/00. Спосіб одержання засобу для місцевого лікування хронічного генералізованого пародонтиту / Kукурудз Н.І., Куцик Р.В., Герелюк В.І., Гудивок Я.С. // №u200604072; заявл. 13.04.2006; опубл. 16.12.2006. – Бюл. №12. – 3 с. (Здобувачем проведено збір та аналіз матеріалу, оформлено його до друку. Проф. Герелюк В.І. та проф. Гудивок Я.С. допомогли в узагальненні даних. Доц. Куцик Р.В. брав участь у проведенні експериментальної частини дослідження).
11. Кукурудз Н.І., Куцик Р.В. Вивчення протимікробних властивостей нового вітчизняного препарату “Амізон” // VІІІ конгрес СФУЛТ. Тези доповідей. – Львів-Трускавець, 2000. – С. 451-452. (Здобувачем проведено збір та аналіз матеріалу. Доц. Куцик Р.В. брав участь у проведенні лабораторного етапу дослідження ).
12. Кукурудз Н.І., Герелюк В.І. Використання композиції амізон-етоній-cиллард-П при лікуванні генералізованого пародонтиту // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Нові аспекти зубо-щелепної хірургії та хірургічної стоматології”. – Івано-Франківськ, 2005. – С. 16. (Автором проведено збір та аналіз матеріалу, зроблені узагальнення. Проф. Герелюком В.І. сформульовані висновки).
13. Кукурудз Н.І., Герелюк В.І., Островський М.М. Патогенетична оцінка динаміки вмісту ІФН-г у хворих на генералізований пародонтит та ефективність його корекції амізоном // Матеріали ІІІ Національного з’їзду фармакологів України “Фармакологія 2006 – крок у майбутнє”. – Одеса, 2006. – С. 88-89. (Автором проведено збір, аналіз матеріалу, зроблені узагальнення. Проф. Герелюк В.І. провів загальне керівництво темою. Проф. Островський М.М. допоміг у підборі методик дослідження).
14. Кукурудз Н.І. Вплив комплексного лікування на показники окисно-антиоксидантної системи крові у хворих на генералізований пародонтит ІІ-ІІІ ступеня розвитку, загострений перебіг // Матеріали V-ої міжнародної науково-практичної конференції “Новітні підходи в сучасній медицині”. – Ужгород, 2007. – С. 69-70.
АНОТАЦІЯ
Кукурудз Н.І. Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування амізону в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – стоматологія. Івано-Франківський державний медичний університет, Івано-Франківськ, 2008.
У дисертаційній роботі встановлено патогенетичну роль порушень мікробіоценозу пародонтальних кишень, процесів ПОЛ-АОЗ, метаболічної інтоксикації, функціонального стану геному епітеліоцитів слизової оболонки порожнини рота та нейтрофільних гранулоцитів крові, дисбалансу цитокінового профілю крові у взаємозв’язку з клінічними розладами в розвитку генералізованого пародонтиту. Виявлено тісні кореляційні зв’язки між індексами функціонального стану геному букальних епітеліоцитів і нейтрофільних гранулоцитів крові в здорових і хворих на пародонтит, які зменшуються з наростанням тяжкості захворювання. Розроблено схему комплексного лікування генералізованого пародонтиту шляхом поєднаного застосування амізону та ліпофлавону, що сприяє ліквідації запалення, тривалій ремісії патологічного процесу.
Ключові слова: генералізований пародонтит, патогенез, амізон, ліпофлавон.
АННОТАЦИЯ
Кукурудз Н.И. Клинико-патогенетическое обоснование применения амизона в комплексном лечении генерализованного пародонтита. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 – стоматология. Ивано-Франковский государственный медицинский университет, Ивано-Франковск, 2008.
Диссертация посвящена повышению эффективности комплексного лечения генерализованного пародонтита с применением амизона и его сочетания с липофлавоном. Объект исследования – 136 больных генерализованным пародонтитом, которые в зависимости от применяемого лечения, разделены на контрольную и основные группы. С целью определения нормы обследовано 23 пациента с клинически здоровым пародонтом. Методы исследования– клинические, рентгенологические, микробиологические, спектрофотометрические, иммуноферментные, цитогенетические.
По результатам исследований все изучаемые показатели индексной оценки состояния тканей пародонта (индекс гигиены Грин-Вермильйона, папиллярно-маргинально-альвеолярный индекс (Parmа), индекс кровоточивости (Muhlemann в модификации Saxer), пародонтальный индекс (Russel)) и глубина пародонтальных карманов были наиболее выражены у больных ГП ІІ-ІІІ степени обостренного течения. Установлено, что течение ГП сопровождается активацией процессов пероксидации липидов с увеличением уровня ТБК-активных продуктов крови, дисбалансом системы антиоксидантной защиты с возрастанием активности церулоплазмина и уменьшением насыщения трансферрина крови железом, дисбалансом цитокинов с увеличением содержания ФНО-б и уменьшением ИФН-g в крови, активацией апоптоза с возрастанием экспрессии СD95+(Fas/APO-I) на лимфоцитах периферической крови, метаболической интоксикации
8-09-2015, 22:16