Експериментальні дослідження. У дослідженнях на щурах встановлено, що введення преднізолону в терапевтичному дозуванні внутрішньошлунково супроводжується уповільненням темпів зростання нижньої щелепи на 19,8% від значень у групі І – інтактних тварин (p<0,05). Хімічний склад кісткової речовини та склад регенерату, що формується, змінювався таким чином: зміст води перевершує контрольні показники у визначені терміни дослідження на 47,15% (p<0,05). Зміст органічних речовин достовірно не відрізнявся, а доля мінерального компоненту, була нижче контрольних показників на 10,19% (p<0,05). При застосуванні остеопластичного матеріалу “Остеопласт®-К” і тромбоцитарного концентрату зміст води зменшувався на 24,18% , а доля мінерального компоненту збільшилась на 15,63% порівняно з показниками контрольної групи тварин, що свідчить про оптимізацію процесів репаративної регенерації, а також про згладжування явищ генералізованого пародонтиту в області альвеолярного відростка (p<0,05).
Порівняльні гістоморфометричні дослідження кісткової тканини дозволили встановити, що введення преднізолону супроводжується збільшенням розміру каналів остеонів на 42,50% , а при заповненні дефекту остеопластичним матеріалом “Остеопласт®-К” розмір каналів остеонів зменшився на 17,45% , при заповненні дефекту тромбоцитарным концентратом розмір каналів остеонів – на 12,76% . При застосуванні комбінації остеопластичного матеріалу “Остеопласт®-К” у поєднанні з тромбоцитарным згустком, розмір каналів остеонів зменшився на 23,50% , що свідчить про оптимізацію процесів регенерації кісткової структури в області змодельованого дефекту (p<0,05).
Пластика кісткового дефекту вищезгаданими імплантатами супроводжується явищами активізації процесів репаративної регенерації кісткової тканини альвеолярного відростка. Загальна закономірність була наступною – зменшення частки ретикулофіброзної тканини в ранні терміни та збільшення об'ємного змісту грубоволокнистої і пластинчастої кісткової тканини в пізніші терміни. Але найбільш виражені явища оптимізації відмічені при поєднанні тромбоцитарного концентрату і остеопластичного матеріалу “Остеопласт®-К” в області дефекта. В цьому випадку на 10 добу доля ретикулофіброзної тканини була меншою, ніж у ІІІ-ій групі на 14,42% , а на 30 добу – на 26,80% (p<0,05). Об'ємний вміст грубоволокнистої тканини переважав контрольні показники до 30 доби на 23,32% , на 90 добу зменшився на 7,94% від контрольних показників. Вміст пластинчатої кісткової тканини перевершував аналогічні показники в ІІІ-ій групі у всі встановлені терміни експерименту – на 45,85% , 11,64% та 16,89% , що свідчить про формування більш зрілої кісткової тканини в області змодельованого дефекту (p<0,05). Застосування тромбоцитарного концентрату у комбінації з остеопластичним матеріалом “Остеопласт®-К” та препаратом “Кальцемін” призводило до згладжування процесів дестабілізації в кристалічній решітці знов утвореного мінералу, що підтверджує зменшення коефіцієнта мікротекстуровання порівняно з контролем на 7,22% , що менше, ніж у 3 –5 групах.
Результати експериментальних досліджень свідчать, що повноцінна регенерація кісткової тканини виявляється при застосуванні комбінації остеопластичного матеріалу і тромбоцитарного концентрату. Застосування препарату “Кальцемін” в терапевтичній дозі не впливає на активність процесів регенерації кісткової тканини, а покращує якість мінерального компоненту кісткового регенерату.
Клінічні дослідження . Результати апробації запропонованої методики проведення клаптевих операцій з використанням аутогенного тромбоцитарного концентрату у поєднанні з остеопластичним препаратом “Остеопласт®–К” у клініці показали, що післяопераційні терміни загоєння рани зменшилися на одну – дві доби, виявляється активізація процесів регенерації кісткової тканини альвеолярного відростка і сполучено-тканинного прикріплення, найбільш стійка ремісія зареєстрована у пацієнтів третьої групі. Ці положення підтверджені клінічними і рентгенологічними методами досліджень. Запропонована методика сприяє оптимальному перебігу післяопераційного періоду, профілактиці післяопераційних ускладнень і зменшенню відсотка рецидивів генералізованого пародонтиту.
У першу добу після операції загальний стан пацієнтів у всіх досліджуваних групах відповідав тяжкості перенесеної операції. Набряк м'яких тканин наростав помірно протягом перших двох діб і зникав повністю на дев’яту добу (перша група), на сьому – восьму добу (друга група) і на шосту – сьому добу (третя група). Відразу після операції рухливість зубів дещо зростала і поверталась у початковий стан через сім – десять діб.
Результати обстеження прооперованих хворих з першої групи показали, що на дев’яту добу у 97,13% пацієнтів спостерігаються ознаки легкого запалення, легкої гіперемії і набряки. Пародонтальний індекс (ПІ) на сьому добу змінився з (4,5±0,15) до (3,7±0,5) бал., індекс ПМА зменшився з (41,6±1,1) до (39,5±1,15)% (p<0,05). Шви були зняті на дев'яту добу. В окремих випадках реєстрували болісність при пальпації слизової оболонки в області післяопераційної рани. Колір ясен на восьму добу змінився: динаміка зменшення червоної складової становила 21-24% (інтервал зміни частки червоної складової за результатами інтраорального дослідження та комп’ютерної обробки склав 236÷186 од у форматі RGB). Все це підтверджує наявність запалення в тканинах пародонта.
У другій групі на восьму добу у 98,14% хворих не виявлялося ознак запалення у післяопераційний період. Пародонтальний індекс (ПІ) на восьму добу змінився з (4,6±0,3) до (4,0±0,35) бал., індекс ПМА зменшився з (43,2±1,2) до (39,2±1,3)% , що свідчить про незначне покращення порівнянно з першою групою (p<0,05). Шви були зняті на восьму добу. Болісність при пальпації слизової оболонки в області післяопераційної рани незначна. Колір ясен на восьму добу змінився в області червоної складової на 30-34% (інтервал зміни частки червоної складової – 238÷159). Це зумовлено дією остеопластичного препарату “Остеопласт®–К”, який має протизапальний ефект.
У третій групі практично вже на шосту добу у 99,1% хворих не відмічалося ознак запалення. Пародонтальний індекс (ПІ) на шосту добу змінився з (4,2±0,55) до (3,5±0,35) бал., індекс ПМА зменшився з (42,1±1,2) до (37,4±1,5)% , що свідчить про позитивну динаміку запально-деструктивного процесу тканин пародонта порівняно з першою та другою групами (p<0,05). Шви були зняті на шосту добу, що менш на 1-2 доби. В окремих випадках мала місце незначна болісність при пальпації слизової оболонки в області післяопераційної рани. Колір ясен на сьому добу змінився на 41-45% (інтервал зміни частки червоної складової склав 237÷136 од.). Отримані результати свідчать про переваги застосування комбінації остеопластичного матеріалу “Остеопласт®–К” та аутогенного тромбоцитарного концентрату, який містить чинники зростання, внаслідок чого можливо досягти максимального стимулюючого ефекту клітинної активності.
По всім групам досліджування зареєстровано ризик розвитку післяопераційних ускладнень: у першій групі – 2,87% , у другій – 1,86% та у третій – 0,99% (p<0,05). У третій групі спостерігається мінімальний відсоток післяопераційних ускладнень, що свідчить про переваги запропонованої методики.
Через шість місяців після операції велика частина хворих всіх досліджуваних груп суб'єктивно відзначала полегшення в зоні операції. Зникло відчуття дискомфорту у пародонті, відмічається перехід до звичайного функціонального навантаження зубів. Об'єктивно слизова оболонка ясенного краю і прикріплених ясен блідо-рожевого кольору. Конфігурація ясенних сосочків нормалізувалася у пацієнтів другої групи на шостий місяць, а у пацієнтів третьої групи – на четвертий місяць. У першій групі конфігурація ясенних сосочків нормалізувалася на шостому місяці лише у 19,7% пацієнтів. Відмічені результати свідчать про ефективність запропонованої методики.
У першій групі відмічається збільшення рецесії ясен на 19,5% : до лікування – (2,90±0,16) мм, шість місяців після операції – (3,6±0,2) мм (p<0,05). У хворих другої групи спостерігається помірна рецесія ясен – 2,3% : до лікування – (3,10±0,16) мм, шість місяців після операції – (3,03±0,18) мм (p<0,05). У хворих третьої групи не спостерігається збільшення рецесії ясен: до лікування – (3,0±0,19) мм, шість місяців після операції – (2,5±0,12) мм, що свідчить про формування кісткового регенерату та нового прикріплення зуба на 16,7% (p<0,05).
Показник глибини пародонтальних карманів у пацієнтів контрольної (першої) групи змінився на 17,7% : до лікування – (6,20±0,09) мм, шість місяців після операції – (5,1±0,10) мм, що пов’язано з рецесією ясен (p<0,05). У хворих другої групи показник глибини пародонтальних карманів більш виражений: до лікування – (6,10±0,3) мм, шість місяців після операції – (4,30±0,15) мм, що свідчить про зменшення глибини пародонтальних карманів на 29,5% (p<0,05). У хворих третьої групи спостерігається найінтенсивніші зміни показника глибини пародонтальних карманів на 40,7% : до лікування – (5,90±0,50) мм, шість місяців після операції – (3,50±0,20) мм, що свідчить про регенерацію кісткової тканини та відновлення апарата прикріплення зуба (p<0,05). Отримані результати у хворих третьої групи свідчать, що запропонована методика є більш ефективною щодо регенерації кісткової тканини альвеолярного відростка.
Гігієнічний індекс Федорова – Володкіної в першій групі змінився таким чином: до лікування – (2,63±0,07) бал., шість місяців після операції – (2,31±0,10) бал., що свідчить про незначне покращення на 12,2% гігієнічного стану тканин пародонта (p<0,05). У хворих другої групи гігієнічний індекс більш виражений, ніж в першій групі: до лікування – (2,57±0,04) бал., шість місяців після операції – (2,01±0,06) бал., що свідчить про покращення на 21,8% гігієнічного стану тканин пародонта (p<0,05). У хворих третьої групи значення гігієнічного індексу ще більші – 28,2% : до лікування – (2,63±0,02) бал., шість місяців після операції – (1,89±0,08) бал., що свідчить про задовільний гігієнічний стан тканин пародонта після проведеного оперативного втручання (p<0,05).
Папілярний індекс кровоточивості в першій групі змінився таким чином: до лікування (3,9±0,15) бал., шість місяців після операції – (2,9±0,25) бал., що свідчить про зменшення запалення на 25,6% (p<0,05). У хворих другої групи папілярний індекс кровоточивості більш виражений, ніж в першій групі: до лікування (4,0±0,2) бал., шість місяців після операції – (2,8±0,2) бал., на 30,0% (p<0,05). Максимальний ефект було досягнуто у хворих третьої групи: до лікування (3,9±0,25) бал., шість місяців після операції – (2,0±0,15) бал. (p<0,05) та відповідно папілярний індекс змінився на 48,7% . Це зумовлено зменшенням запального процесу в тканинах пародонта.
Пародонтальний індекс (ПІ) в першій групі змінився на 17,8% : до лікування (4,5±0,15) бал., шість місяців після операції (3,7±0,30) бал., що свідчить про зменшення запалювально-деструктивних процесів. У хворих другої групи зміни пародонтального індексу на 28,6% кращі від початкових показників: до лікування (4,6±0,30) бал., шість місяців після операції – (3,3±0,25) бал., що зумовлено дією остеопластичного матеріалу. У хворих третьої групи значення пародонтального індексу найбільш значні – 35,0% від початкових показників: до лікування (4,0±0,55) балу, шість місяців після операції – (2,6±0,35) бал.(p<0,05), що свідчить про стабілізацію запально-деструктивних процесів в тканинах пародонта. Відмічений ефект пов’язано з інтегрованою дією комбінації остеопластичного матеріалу та аутогенного тромбоцитарного концентрату.
Показник висоти альвеолярного відростка в області кісткових карманів у першій групі не змінився: до лікування – (16,0±0,20) мм, шість місяців після операції – (16,0±0,25) мм. У хворих другої групи показник висоти альвеолярного відростка змінився: до лікування – (15,70±0,40) мм, шість місяців після операції – (16,30±0,30) мм, що свідчить про наявність регенераційних процесів в області кісткових карманів під впливом остеопластичного матеріалу.У хворих третьої групи спостерігаються достовірні зміни показника висоти альвеолярного відростка: до лікування – (16,80±0,10) мм, шість місяців після операції – (17,15±0,25) мм, що свідчить про ефективність запропонованої методики хірургічного втручання.
Аналіз результатів клінічних, параклінічних та рентгенологічних методів дослідження дозволяє стверджувати, що ефективність запропонованої методики застосування аутогенного тромбоцитарного концентрату та остеопластичного матеріалу “Остеопласт®-К” найвища порівнянно з іншими методиками на 13-15% .
Порівняно з показниками шести місяців у першій групі через дванадцять місяців після операції відмічається значне збільшення рецесії ясен – до 21,7% , що на 2,2% перевершує показники шести місяців, це пов’язано з тим, що за традиційною методикою неможливо досягти відновлення альвеолярного відростка. У хворих другої групи спостерігається помірна рецесія ясен, що становить 9,8% , що на 2,9% перевершує показники шести місяців. У хворих третьої групи спостерігається мінімальна рецесія ясен – 15,6% , що на 1,1% менше від показників шести місяців і свідчить про стабілізацію запально-деструктивних процесів в тканинах пародонта. Ясенний край у досліджуваних другої та третьої груп щільно прилягає до зубів, що зумовлено утворенням нового прикріплення пародонта.
Показник глибини пародонтальних карманів у хворих першої групи за рік змінився на 20,3% за рахунок рецесії ясен. У хворих другої групи показник глибини пародонтальних карманів більш виражений, ніж у першій групі і становить 31,6% . У хворих третьої групи спостерігається найзначніші зміни показника глибини пародонтальних карманів – 42,4% , що обумовлено регенерацією кісткової тканини альвеолярного відростка під впливом комбінації аутогенного тромбоцитарного концентрату і остеопластичного матеріалу “Остеопласт®-К” (рис. 3).
Рис. 3. Динаміка змін глибини пародонтальних карманів по групах, мм
Гігієнічний індекс Федорова-Володкіної у першій групі покращився на 10,4% . У хворих другої групи гігієнічний індекс покращився на 23,5% . У хворих третьої групи значення гігієнічного індексу покращилися на 30,1% і склали 1,1-1,3 бал., що свідчить про задовільний гігієнічний стан після проведеного лікування.
Папілярний індекс кровотечі у першій групі змінився на 27,8% . У хворих другої групи папілярний індекс кровотечі – 31,9% . У хворих третьої групи значення папілярного індексу кровотечі становлять 51,1% , що зумовлено уповільненням запального процесу в тканинах пародонта. Це свідчить про те, що запропонований метод лікування дозволяє досягти стійкого терапевтичного ефекту.
Індекс ПМА у першій групі змінився на 22,1% порівняно із значенням до лікування. У хворих другої групи індекс ПМА збільшився до 38,9% . У хворих третьої групи значення індексу ПМА зареєстровано максимальні показники – 49,4% , що краще на 27,3% порівняно з першою групою, і свідчить про зниження інтенсивності запальних процесів в тканинах пародонта, це сприяло утворенню нового прикріплення зуба.
По всім досліджуваним групам відмічається зменшення запально-деструктивних процесів в тканинах пародонта про що свідчить пародонтальний індекс. У першій групі пародонтальний індекс змінився на 44,4% . У хворих другої групи пародонтальний індекс змінився на 54,3% . У хворих III групи значення пародонтального індексу досягли 60,0% . Це свідчить про більш значну регенерацію тканин пародонта під впливом комбінації аутогенного тромбоцитарного концентрату та остеопластичного матеріалу “Остеопласт®-К”.
У першій групі відмічається збільшення рецесії ясен на 34,1% . У хворих другої групи спостерігається помірна рецесія ясен – 6,9% . У хворих третьої групи (де застосовувалась розроблена нами методика) спостерігається зменшення рецесії ясен на 40,0% порівняно із значенням до лікування, що свідчить про формування кісткового регенерату та нового прикріплення зуба (рис. 4).
Рис. 4. Динаміка змін рівня рецесії ясен по групах, мм
Аналіз результатів рентгенологічного дослідження у динаміці лікування показав, що явища перебудови кістки альвеолярного відростка в області кісткових карманів реєструються починаючи з 3,5-4,0 місяця у хворих другої групи, і з 2,5-3,0 місяця – у хворих третьої групи. На рентгенограмах відмічається відновлення кісткового рисунка. Завершення регенерації кістки альвеолярного відростка в області кісткових карманів відзначається починаючи з 6-го – 7-го місяця – у хворих другої групи, і з 5-го – 6-го місяця – у хворих третьої групи, що свідчить про оптимізацію процесів регенерації кісткової тканини при використанні запропонованої нами методики.
За результатами рентгеностеометрії показник висоти альвеолярного відростка в першій групі не змінився. У хворих другої групи при застосуванні остеопластичного препарату “Остеопласт®-К” в області кісткових карманів простежується збільшення показника висоти альвеолярного відростка на 9,5% порівняно із значеннями до лікування. У хворих третьої групи відмічені максимальні значення показника – 17,8% , найбільші зі всіх досліджуваних груп (рис. 5).
Ці результати свідчать про те, що використання аутогенного тромбоцитарного концентрату, який містить чинники зростання, прискорює регенераторні процеси в тканинах пародонта і, зокрема, в кістковій тканині альвеолярного відростка.
Кожен з трьох згаданих методів хірургічного втручання використовувався нами виходячи з принципів оптимального формування медико-хірургічного алгоритму виконання операції і післяопераційного ведення хворого.
Найбільш виражений клінічний ефект спостерігався у пацієнтів третьої групи, де методика оперативного втручання включала застосування комбінації аутогенного тромбоцитарного концентрату та остеопластичного матеріалу “Остеопласт®-К”. Застосування запропонованої нами методики оперативного втручання дозволяє збільшити терміни ремісії на 10–15% протягом року.
Рис. 5. Динаміка змін висоти альвеолярного відростка по групах, мм
Впровадження запропонованого нами методу хірургічного лікування генералізованого пародонтиту ІІ-го і ІІІ-го ступеня тяжкості дозволить досягти сприятливих результатів в лікуванні цього поширеного захворювання. Тому ми вважаємо перспективним широке використання запропонованого методу в системі практичної охорони здоров'я.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування і практичне рішення актуальної наукової задачі – оптимізації хірургічних методів лікування генералізованого пародонтиту ІІ-го і ІІІ-го ступеня тяжкості шляхом застосування остеопластичних матеріалів доповнених аутогенним тромбоцитарним концентратом, біологічно активними мембранами, що містять високі концентрації тромбоцитів і чинників зростання.
1. Виконана оцінка стоматологічного статусу хворих із захворюванням пародонта по Донецькій області. На підставі результатів клініко-статичного аналізу запропонованих карт-додатків встановлено, що питома вага захворювань на пародонтит сягає 72,4% . З усіх форм пародонтиту, генералізований пародонтит превалює над іншими формами захворювань пародонтиту та складає 92% . По ступеню тяжкості захворювання на генералізований пародонтит розподілилися наступним чином: перша ступінь складає 11,0% , друга ступінь – 54,0% , третя ступінь – 35,0% ,.
2. Обґрунтовано, розроблено і експериментально апробовано метод хірургічного лікування генералізованого пародонтиту ІІ-го і ІІІ-го ступеня тяжкості з використанням остеопластичного матеріалу “Остеопласт®-К” у поєднанні з аутогенним тромбоцитарним концентратом, що містить чинники зростання, який дозволив оптимізувати процеси регенерації тканин пародонта.
3. За результатами експериментальних досліджень, що включали: остеометричні, гістологічні, гістоморфометричні, мікроморфометричні, біохімічні дослідження кісткового регенерату, а також вивчення ультраструктури мінерального компоненту кістки, і виконаного рентгеноструктурного аналізу, встановлено, що найкращі показники ефективності регенерації кісткової тканини (понад 47-49% ) реєструються при використанні тромбоцитарного концентрату у поєднанні з остеопластичним матеріалом “Остеопласт®-К”.
4. Результати клінічної апробації
8-09-2015, 22:34