В таблиці 2 представлена динаміка статистичних показників ВСР при проведенні реєстрації КІГ в умовах відносного спокою до і після лікування.
Таблиця 2
Динаміка статистичних показників варіабельності серцевого ритму у стані відносного спокою до і після відновлювального лікування (М±m)
| Групи пацієнтів Показники |
SDNN, мс |
RMSSD, мс |
pNN50, % |
Ti |
ІБ |
АМо |
LF/HF |
| 1 до лікування |
34,3±4,8 |
25,5±3,2 |
5±1 |
8,6±1,4 |
147,6±22 |
38,4±4,3 |
3,8±0,3 |
| 1 після лікування |
93,6±9 * |
98,3±7,7 * |
24,5±6,8 * |
13,2±2 |
72,8±10,2 * |
37,8±5 |
2,2±0,1 * |
| 2 до лікування |
302,7±41 |
396±35,4 |
78±9,3 |
21,2±3,7 |
17±3,2 |
49,3±6,8 |
0,7±0,07 |
| 2 після лікування |
234,2±2 * |
278,5±21* |
64,2±7,3 |
17,4±4 |
37,3±4 |
45,4±4,8 |
0,8±0,05 |
| 3 до лікування |
278,5±21 |
384,6±22 |
83,2±7,8 |
18,7±3,3 |
29,3±4,2 |
47±5,7 |
0,6±0,08 |
| 3 після лікування |
143,4±17 * |
124±15,6 * |
38,5±4,3 * |
14,2±2,8 |
32,6±5,2 |
41,3±4 |
0,9±0,05 * |
Примітка: достовірність відмінностей між значеннями показників до та після лікування р<0,05 -*.
Як бачимо з даних, що представлені в таблиці 2, для пацієнтів всіх груп була характерна позитивна динаміка значень характеристик ВСР у стані відносного спокою. При цьому для пацієнтів 1-ї групи після лікування були характерні нормальні значення практично всіх статистичних показників. Тільки значення Індексу Баєвського (ІБ) вказувало на помірну напругу систем регуляції, а індекс вегетативного балансу відображав симпатикотонію. В 2-й групі пацієнтів відбулось значне зниження показників SDNN и RMSSD, які відображують рівень ВСР, однак їх значення продовжували бути в 2-3 рази вище вікової норми. Значення pNN50, Ti та АМо дещо знизились, однак залишались підвищеними. Значення ІБ збільшились в середньому в 2 рази після лікування відображали зниження напруги систем регуляції. Після відновлювального лікування у всіх пацієнтів виявляли помірну парасимпатикотонію. В групі № 3 динаміка показників ВСР була більш виражена. При цьому відбулось значне зниження показників SDNN, RMSSD та pNN50, помірне зниження Ti и АМо і збільшення ІБ. Значення цих показників відображали підвищення ВСР, нормальну напругу систем регуляції. Індекс LF/HF вказував на помірну парасимпатикотонію.
Динаміка спектральних показників ВСР у відповідь на пробу з уповільненим диханням до і після лікування показана на рисунку 1.
Рисунок 1
Динаміка спектральних характеристик варіабельності серцевого ритму у пацієнтів
Примітка: достовірність відмінностей між значеннями показників до та після лікування р<0,05 -*.
Спектральні характеристики ВСР при проведенні проби з уповільненим диханням в обох групах пацієнтів після проведеної терапії також поліпшились. Однак, показники активності сегментарного відділу ВНС залишались підвищеними. Для пацієнтів з симпатикотонічним типом вегетативної дисфункції як до, так и після лікування було характерне деяке зниження активності надсегментарного відділу ВНС. Тоді як у пацієнтів 2-ї та 3-ї груп до лікування у відповідь на пробу з уповільненим диханням спостерігалась надмірна регуляція, яка проявлялась у підвищеному значенні VLF, а після лікування даний показник практично не змінювався у відповідь на пробу.
В таблиці 3 представлені статистичні показники ВСР при проведенні проби з уповільненим диханням у всіх пацієнтів до і після проведеного лікування.
Таблиця 3
Динаміка показників варіабельності серцевого ритму при проведенні КІГ на фоні дихальної проби до і після відновлювального лікування (М±m)
| Показники Групи пацієнтів |
SDNN, мс |
RMSSD, мс |
pNN50, % |
Ti |
ІБ |
АМо |
LF/HF |
| 1 до лікування |
122±24 |
104±32 |
41±8 |
23±5 |
47 |
9,6±1,7 |
3,3±0,2 |
| 1 після лікування |
118±12 |
98±8 |
31±5 |
13±2 * |
32 |
10,2±2,7 |
1,2±0,05 * |
| 2 до лікування |
219±51 |
109±49 |
45±14 |
19±1,2 |
16,6±4,7 |
39±3,8 |
4,8±0,07 |
| 2 після лікування |
146±12* |
123±24 |
28±7 * |
122,3 |
21±3,8 |
42,4±5,2 |
0,8±0,05* |
| 3 до лікування |
153±18 |
184,3±16 |
53±6,3 |
16,2±3 |
26±3,5 |
37,8±4 |
0,7±0,06 |
| 3 після лікування |
126±14 |
113±11,4 * |
27,3±2,6 * |
132,2 |
18,4±4 |
28,4±3,7 |
0,6±0,04 |
Примітка: достовірність відмінностей між значеннями показників до та після лікування р<0,05 -*.
Як ми бачимо з даних, що наведені в таблиці, у пацієнтів з симпатикотонічним типом СВД, в 2-й і 3-й групах реакція на пробу після лікування була нормальною. Варто відзначити, що практично у всіх пацієнтів після курсу відновлювального лікування не відзначалося перенапруги систем регуляції міокардіально-гемодинамічного гомеостазу.
До лікування у всіх пацієнтів переважав високий рівень тривожності, і не було пацієнтів з низьким рівнем реактивної тривожності. Після проведення відновлювального лікування високий рівень тривожності зберігався лише у 4 пацієнтів, у яких визначали середню тривожність. Результати тестування визначають необхідність оцінки рівня реактивної тривожності, бо суб’єктивний симптом тривоги об’єктивно не відображає ступеня активності та напруги надсегментарного відділу вегетативної регуляції.
Аналіз опитування пацієнтів за якістю життя до лікування показав вірогідне (р<0,01) зниження якості життя за всіма досліджуваними параметрами, тоді як після проведення курсу відновлювального лікування рівень якості життя збільшився (р>0,05), та був оптимальний. Після проведення відновлювального лікування у всіх пацієнтів було виявлено зниження рівня реактивної тривожності, однак високий рівень показника зберігався в 7,8 % пацієнтів, яким був притаманний парасимпатикотонічний тип вегетативної дисфункції. Віддалені результаті оцінки рівня тривожності показали збереження нормального та зниженого рівня реактивної тривожності у пацієнтів і достовірно не відрізнялись від безпосередніх результатів відновлювального лікування (р>0,05). До, безпосередньо після проведення курсу відновлювальної терапії та через 3 місяці всім пацієнтам проводили реєстрацію КІГ. Достовірності відмінностей між статистичними показниками ВСР безпосередньо після проведення відновлювального лікування і під час катамнестичного дослідження виявлено не було, що вказує на стійкий вегетокорегуючий ефект проведеного лікування.
Таким чином, результати проведених досліджень свідчать про те, що розроблені відновлювальні лікувальні комплекси з включенням заходів ЛФК та дихальних вправ, гідроароматерапії, лазеротерапії, які застосовуються диференційовано в залежності від типу вегетативної дисфункції та адаптаційних можливостей ССС, позитивно впливали на суб‘єктивний і об‘єктивний статус пацієнтів, показники функціонального стану ВНС та рівень тривожності. Все це сприятливо впливало на резервні адаптаційні можливості ССС, покращувало толерантність до фізичних навантажень і якість життя хворих на СВД, що є основою для поліпшення прогнозу подальшого перебігу захворювання та запобігання розвитку АГ.
Висновки
1. Алгоритм виявлення груп ризику розвитку артеріальної гіпертензії серед осіб молодого віку з соматоформною вегетативною дисфункцією та її перманентних форм полягає в проведенні скрінінгу із застосуванням загального клінічного обстеження з урахуванням об’єктивних та суб’єктивних критеріїв діагностики вегетативних розладів, анкетування за факторами ризику розвитку артеріальної гіпертензії, вимірювання артеріального тиску та частоти серцевих скорочень (у стані відносного спокою і у відповідь на психоемоційний стрес), кардіоінтервалографії за методом варіаційної пульсометрії (у стані відносного спокою та при проведенні проби з уповільненим диханням), оцінки індексу вегетативного балансу, психологічного тестування з визначенням здатності до психічної адаптації та рівня тривожності.
2. Скрінінгове обстеження осіб молодого віку на етапі професійного навчання слід проводити на другому та передостанньому курсах.
2.1 Студенти з виявленим симпатикотонічним типом вегетативної дисфункції потребують невідкладного проведення корегуючих заходів. Моніторинг пацієнтів із соматоформною вегетативною дисфункцією симпатикотонічної спрямованості дозволяє своєчасно здійснювати ранню діагностику артеріальної гіпертензії, проводити цілеспрямовані профілактичні заходи і відновлювальне лікування.
2.2 До групи підвищеного ризику розвитку артеріальної гіпертензії слід відносити осіб із соматоформною вегетативною дисфункцію за парасимпатикотонічним типом в поєднанні з підвищеною реактивністю симпатичного відділу вегетативної нервової системи, зі зниженими адаптаційними можливостями, наявністю факторів ризику розвитку артеріальної гіпертензії і високого рівня тривожності, гіперкінетичними реакціями серцево-судинної системи у відповідь на стресове навантаження.
3. Застосування диференційованих методів лікування, які включають заходи лікувальної фізичної культури, дихальні вправи, гідроароматерапію та лазеротерапію, сприяє зменшенню суб‘єктивних проявів соматоформної вегетативної дисфункції, зниженню лабільності артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, підвищенню толерантності до фізичного навантаження, дозволяє підвищити адаптаційні можливості серцево-судинної системи, нормалізувати реактивність симпатичного відділу вегетативної нервової системи, що дає змогу підвищити якість життя пацієнтів і застосовувати їх як заходи первинної профілактики розвитку артеріальної гіпертензії у осіб молодого віку.
4. Основним критерієм оцінки ефективності проведеної відновлювальної терапії у осіб молодого віку з соматоформною вегетативною дисфункцією є динаміка спектральних показників варіабельності серцевого ритму та якості життя пацієнтів.
5. Позитивний ефект відновлювального лікування осіб молодого віку з соматоформною вегетативною дисфункцією в залежності від типу вегетативної дисфункції та адаптаційного резерву серцево-судинної системи на основі розробленого діагностичного алгоритму підтверджується безпосередніми і віддаленими результатами, що свідчать про стійку позитивну динаміку клініко-функціональних показників. Застосування засобів немедикаментозного лікування сприяє профілактиці розвитку артеріальної гіпертензії у осіб молодого віку і може бути рекомендоване до використання у лікувально-профілактичних закладах.
Практичні рекомендації
1. З метою виявлення осіб молодого віку з ризиком розвитку артеріальної гіпертензії слід проводити комплексне скрінінгове обстеження із застосуванням кардіоінтервалографії на етапі професійного навчання.
2. Осіб молодого віку з соматоформною вегетативною дисфункцією за симпатикотонічним типом та за парасимпатикотонічним типом в поєднанні з підвищеною реактивністю симпатичного відділу вегетативної нервової системи слід розглядати як групи підвищеного ризику розвитку артеріальної гіпертензії і проводити заходи первинної профілактики.
3. Комплекс відновлювального лікування для осіб молодого віку з соматоформною вегетативною дисфункцією повинен включати заходи лікувальної фізичної культури, дихальні вправи, гідроароматерапію, лазеротерапію, що призначатимуться в залежності від функціонального стану вегетативної нервової системи і рівня адаптаційних можливостей серцево-судинної системи.
4. Для достовірної оцінки ефективності відновлювального лікування і вирішення необхідності призначення повторних курсів терапії слід використовувати аналіз варіабельності серцевого ритму за даними кардіоінтервалографії.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Гоженко О. А. Здатність до психічної адаптації і стан вегетативної регуляції у студентів в умовах екзаменаційного стресу // Одеський медичний журнал. – 2000. - №4. – с. 83 – 84.
2. Бітенський В. С., Пахмурний В. А., Гоженко О. А. Адаптаційні можливості студентів в умовах навчального стресу // Медична освіта. – 2000. №1. – с. 67 – 70 (Здобувачем виконано обстеження, аналіз та статистична обробка результатів).
3. Можливiсть електрокардіографічного методу для визначення сезонного функціонального стану серця. Гоженко А.I., Панов Б.В., Пилипонова В.В., Свiрський О.О., Топор О.А. // Буковинський медичний вісник. – 2006. – Т. 10, № 4. С. 26-28 (Дисертантом систематизовані дані досліджень, проведена статистична обробка та аналіз результатів).
4. Г.С. Попик, Е.А. Гоженко Обоснование дифференцированного подхода к реабилитационным мероприятиям у пациентов с вегетативной дисфункцией//Медицинская реабилитация, курортология и физиотерапия. – 2007. - № 1 (49). – С. 18-21 (Дисертантом проведені обстеження хворих, статистична обробка та узагальнення результатів).
5. Гоженко Е.А. Эффективность применения программы санаторно-курортной реабилитации у лиц молодого возраста с синдромом вегетососудистой дистонии//Вестник физиотерапии и курортологии. – 2007. - № 3. – С. 55-58.
6. Гоженко А.И., Гоженко Е.А. Саногенез - теоретическая основа медицинской реабилитации//Медична гідрологія та реабілітація. – 2007. –Т.5, № 2. – С. 4-8 (Дисертантом проведений аналіз літературних джерел).
7. Гоженко О. А., Артюх А. Г. Стан і механізми психоемоційної адаптації студентів у період навчання // Фізіологічний журнал. – 2000. – Т. 46, №2. – с. 134 (Дисертантом проведені обстеження осіб молодого віку, статистична обробка та узагальнення результатів, підготовлені тези до друку).
8. Гоженко Е., Костенко С. Уровень психической адаптации и регуляция ВНС в условиях учебного стресса// Тези доповід. на 5‑му Міжнародному медичному конгресi студентів та молодих учених. у м. Тернопіль. – 2001. – с. 121 (Дисертантом проведене обстеження осіб молодого віку, проведена статистична обробка та аналіз результатів).
9. Гоженко О. А., Артюх О. Г. Стан психічної адаптації та вегетативної регуляції в умовах учбового стресу // Тези допов. на Ювілейнiй науковiй конф. студентів і молодих учених, присвяченій 10-річчю незалежності України. Одеса: Одеський мед університет. – 2001. – с. 37 (Дисертантом проведене обстеження осіб молодого віку, аналіз та узагальнення результатів).
10. Топор О. А. Рівень психічної адаптації студентів протягом навчання в медичному університеті. // „Молодь – медицина майбутнього”. – 2002. – с. 51.
11. Топор Е. А., Топор К. В. Участие вегетативной нервной системы в регуляции углеводного гомеостаза. // Одеса, міжнародна конф. «Гомеостаз: фізіологія, патофізіологія, фармакологія і клініка.» Тези допов. – 2003. – с. 17 – 18 (Дисертантом проведені дослідження осіб молодого віку, статистична обробка та аналіз результатів).
12. Попик Г. С., Топор Е. А. Некоторые механизмы развития артериальной гипертензии у лиц с вегетативной дисфункцией. // 4 читання ім. В. В. Підвисоцького. Одеса. Тези допов. – 2005. - с. 83 – 84 (Дисертантом проведений огляд літератури, обстеження хворих, статистична обробка та аналіз результатів).
13. Гоженко О. А. Здатність студентів до психічної адаптації і вегетативна регуляція організму // Ювілейна підсумкова наукова конф. студентів і молодих вчених „100 років Одеському державному медичному університету”. Тези доповіді – 2000. – с. 49.
14. Гоженко О.А Адаптативні можливості в умовах учбового стресу у студентів 2-го курсу ОДМУ // 67 підсумкова студентська наукова конференція. Одеса. Тези доповід. – 1998. – с. 19.
15. Гоженко Е.А. Состояние миокардиально-гемодинамического гомеостаза у пациентов с вегатативной дисфункцией на этапе санаторно-курортной реабилитации. // Тези доповіді на Міжнародній науковій конференції 6-7 вересня 2007 року. «Гомеостаз: фізіологія, патологія, фармакологія і клініка». Одеса. – 2007. – с. 58.
16. Гоженко Е.А. Вегетативная регуляция сердечного ритма у пациентов с вегетативной дисфункцией. // Материалы V международного симпозиума «Актуальные проблемы биофизической медицины» (Киев. 17-19 мая 2007г.). – 2007. – c. 47.
АНОТАЦІЯ
Гоженко О.А. Відновлювальне лікування осіб молодого віку з соматоформною вегетативною дисфункцію.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.33 – медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія.- Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології, Одеса, 2008.
Дисертацію присвячено проблемі підвищення ефективності відновлювального лікування осіб молодого віку шляхом застосування комплексів лікувальної фізичної культури, дихальних вправ, гідроароматерапії, лазеротерапії в залежності від функціонального стану вегетативної нервової системи та адаптаційних можливостей серцево-судинної системи з використанням розробленого діагностичного алгоритму. Були розроблені нові підходи до відновлювального лікування хворих з соматоформною вегетативною дисфункцію, що засновані на диференційному, патогенетично обґрунтованому застосуванні комплексів відновлювального лікування. Запропоноване позитивно впливає на показники вегетативного гомеостазу, що призводить до поліпшення суб‘єктивного та об’єктивного стану хворих, зменшення виникнення пароксизмів; сприяє корекції адаптаційних можливостей серцево-судинної системи, зниженню рівня тривожності та підвищенню якості життя осіб молодого віку з соматоформною вегетативною дисфункцію. З високою мірою вірогідності констатується збільшення якості життя хворих.
Ключові слова: вегетативна дисфункція, адаптація, відновлювальне лікування, особи молодого віку.
АННОТАЦИЯ
Гоженко Е.А. Восстановительное лечение лиц молодого возраста с соматоформной вегетативной дисфункцией. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.33-медицинская реабилитация, физиотерапия и курортология. Украинский НИИ медицинской реабилитации и курортологии, Одесса, 2008.
Диссертация
8-09-2015, 19:52