Виходячи із завдань дослідження щодо визначення факторів ризику розвитку ускладнень ортодонтичного лікування та в ретенційний період, прогностичних ознак та алгоритмів їх визначення, вивчено характер змін стоматологічного здоров’я впродовж ортодонтичного лікування, обумовлених дією знімної та незнімної ортодонтичної техніки на ЗЩС хворих. Результати досліджень засвідчують, що застосування як знімної, так і незнімної ортодонтичної техніки для лікування зубощелепних аномалій сприяє значному погіршенню гігієни порожнини рота, що підтверджено показниками індексу Федорова – Володкіної та Грін-Вермілліона. Зокрема, через 12 місяців після початку ортодонтичного лікування виявлено достовірне погіршення (p<0,05) показників індексу Федорова – Володкіної у другій групі на 24%, а у третій групі на 73%. Також відмічено збільшення значень індексу Грін-Вермілліона у другій групі на 38%, а у третій групі - на 49%, що достовірно більше (p<0,05) показників на початку лікування.
У ході дослідження встановлено, що особливу увагу слід звернути на пацієнтів, у яких показники індексів Федорова – Володкіної та Грін-Вермільйона перевищують 2,69±0,067 та 2,35±0,040 балів відповідно, оскільки у хворих з таким рівнем гігієни порожнини рота впродовж ортодонтичного лікування ускладнення з боку твердих тканин зубів у вигляді карієсу та некаріозних уражень виникають у 100% випадків. Ці хворі мають бути віднесені до групи ризику розвитку ускладнень з боку твердих тканин зубів впродовж ортодонтичного лікування та потребують обов’язкової корекції стану гігієни порожнини рота до початку ортодонтичного лікування.
До початку лікування у жодного з пацієнтів, які отримували лікування з використанням знімної ортодонтичної техніки (друга клінічна група), не спостерігалось механічних ушкоджень зубів, разом з тим, через 12 місяців у чотирьох з 35 пацієнтів (11,43%) на емалі зубів з’явилися ділянки травматичних ушкоджень в результаті контактів активних елементів знімних ортодонтичних апаратів.
Необхідно зазначити, що поширеність карієсу до початку лікування серед обстежених дітей другої та третьої груп становила відповідно 85,71% та 84,72%, проте, через 12 місяців діагностовано достовірне збільшення (p<0,05) цього показника до 94,29% у другій групі, а у осіб, які користуються незнімною ортодонтичною технікою до 96,15%, що свідчить про збільшення кількості осіб з карієсом зубів. Показник інтенсивності карієсу серед осіб із ЗЩА до початку лікування був на рівні 5,03±0,49 балів у другій групі та 5,29 ±0,51 у третій групі дітей, разом з тим, впродовж лікування прослідковувалась чітка тенденція до достовірного (p<0,05) зростання цього показника, особливо у третій групі, який сягав 6,79±0,66 балів.
За результатами дослідження основними факторами ризику розвитку карієсу виявлено: підвищення в’язкості слини (16,39%), схильність до зубних відкладень (24,59%), гіпоплазія чи аплазія емалі (14,75%), раннє прорізування зубів (9,84%), гістози у матерів (16,39%), успадкованість (1,64%).
Другим, не менш важливим елементом визначення факторів ризику розвитку ускладнень ортодонтичного лікування, був моніторинг стану тканин пародонта впродовж терміну його проведення, в результаті якого встановлено, що у другій групі дослідження кількість осіб з катаральним гінгівітом на початок лікування складала 11,43%, а через 12 місяців цей показник збільшився вже до 60% (p<0,05). У обстежених третьої групи до початку лікування кількість осіб з катаральним гінгівітом складала 11,54%, але вже через три місяці кількість випадків збільшилась до 34,62% (p<0,05). Подібна тенденція також спостерігалась стосовно проявів гіпертрофічного гінгівіту. Так, у пацієнтів другої клінічної групи, які знаходились на ортодонтичному лікуванні з використанням знімної ортодонтичної техніки, кількість випадків гіпертрофічного гінгівіту через рік збільшилася з 5,71% до 22,86% від загальної кількості обстежених (p<0,05). У осіб третьої клінічної групи до початку лікування не виявлено випадків гіпертрофічного гінгівіту, разом з тим, через рік гіпертрофічний гінгівіт різного ступеню тяжкості діагностовано вже у 38,46% (p<0,05) від загальної кількості обстежених.
У ході дослідження встановлено, що хворі з показниками проби Шиллера-Писарева на рівні слабо-позитивного значення та середніми значеннями індексу РМА у 100% випадків впродовж ортодонтичного лікування мають ускладнення з боку тканин пародонта у вигляді катарального гінгівіту, виразково-некротичного гінгівіту, гіпертрофічного гінгівіту та пародонтиту, що обгрунтовує включення таких хворих до груп ризику розвитку ускладнень ортодонтичного лікування, які потребують призначення лікувально-профілактичних заходів вже до початку ортодонтичного лікування.
Протягом року у осіб, які знаходились на лікуванні з використанням знімної ортодонтичної апаратури (друга клінічна група), спостерігалися зміни слизової оболонки порожнини рота у вигляді порушення тургора (5%), гіперемії слизової оболонки (37%), цианотичності (11%), набряку (11%), посилення судинного малюнка (11%). У осіб, які лікувалися незнімною ортодонтичною технікою, зміни слизової оболонки порожнини рота були менше вираженими, а саме порушення тургора виявлено тільки у 3,8% обстежених, гіперемія слизової оболонки – у 27%, цианотичність – у 11,5% від загальної кількості обстежених дітей з ЗЩА, набряк – у 7,7%, посилення судинного малюнка – у 7,7% випадків.
За підсумками результатів дослідження найбільш поширеними факторами ризику захворювань тканин пародонта у обстежених дітей із ЗЩА визначено: аномалії положення зубів (72,13% від загальної кількості обстежених), аномалії прикріплення м’яких тканин (26,23%), приясеневий карієс (8,2%), відкушування їжі зубами бокової групи (у 9,84%відповідно). Крім того, дефекти зубного ряду (21,3%), карієс бокових зубів (72,1%), порушення строків зміни зубів (14,8%), порушення послідовності зміни зубів (8,2%), успадкованість (19,7%) визначено факторами ризику прогресування ЗЩА.
Не менш важливими виявилися результати оцінки характеру патологічних змін мікроциркуляторного русла слизової оболонки порожнини рота у осіб впродовж ортодонтичного лікування, зареєстровані методом ЛДФ, які засвідчили, що в динаміці ортодонтичного лікування дітей із ЗЩА рівень капілярного кровотоку істотно змінюєтьсяпорівняно з контрольною групою, виявляючи залежність від терміну ортодонтичного лікування та ступеню ураженості тканин пародонта. Зниження рівня мікроциркуляції тканин пародонта супроводжувалося зростанням різниці у показниках як на різних ділянках ясен, так і на симетричних, правої та лівої сторін щелеп. При незадовільній гігієні порожнини рота показники градієнту різниці капілярного кровотоку та коефіцієнту асиметрії були знижені, що свідчить про тяжкість порушень компенсаторних механізмів. Зокрема, через три місяці після початку ортодонтичного лікування у осіб другої та третьої клінічних груп відмічали різке достовірне підвищення показників параметрів мікроциркуляції на 15% (р<0,05), а через 12 місяців спостерігали зниження відповідних параметрів на 15,5% (р<0,05) порівняно зі станом на початку лікування.
За результатами комп'ютерної капіляроскопії порівняно з результатами, отриманими у дітей контрольної групи, у яких морфологічна картина капілярів характеризувалася рівномірним розподілом капілярних петель, що були орієнтовані верхівкою до вільного ясеневого краю - до сосочкової зони та розташовувалися рівномірними рядами з добре відображеними артеріолярними і венулярними ланками, у пацієнтів другої клінічної групи (35 хворих) при користуванні знімною ортодонтичною технікою спостерігали безсудинні ділянки як у маргінальних, так і у альвеолярних яснах. Ознаки підвищеної проліферативної активності ендотелію, як компенсаторна реакція на ослаблення мікроциркуляції та на розвиток гіпоксії тканин, виражалися у збільшенні звивистості мікросудин та появі дублікатів капілярних петель. Також спостерігалося зменшення кількості капілярів, що функціонують у порівнянні із клінічно здоровими тканинами пародонта, не зважаючи на максимальну дилятацію залучених до кровообігу судин. У третій клінічній групі – 26 хворих, які користувались незнімною ортодонтичною технікою, характерними були зменшення просвіту резистентних судин за рахунок скорочення прекапілярних сфінктерів, які демпфують тиск на стінки капілярів, появою легко звитих капілярних петель, розширенням їх венулярних та перехідних відділів, наповненням форменними елементами крові. Крім того, у маргінальних яснах мало місце потовщення стінок перехідних відділів капілярних петель, спазм прекапілярних артеріол, венозна гіперемія та звивистість капілярів у венулярному відділі, причому структурні порушення мікросудин ясен зростали відповідно терміну користування ортодонтичними апаратами.
Визначені структурні порушення мікросудин ясен вказують на зниження резервних структурних можливостей мікросудин тканин пародонта при лікуванні як знімними, так і незнімними ортодонтичними апаратами.
Оцінюючи показники ІРСЗ в цілому, було відмічено, що впродовж лікування ортодонтичними апаратами істотно збільшилася кількість хворих, стан стоматологічного здоров'я яких погіршився до рівня індексу 0,7 та 0,6 балів, що відповідають середньому рівню стоматологічного здоров’я. Зокрема, через рік у другій та третій клінічних групах показники індексу в 0,7 балів спостерігали відповідно у 22,9% та 34,6% випадків, а показники індексу 0,6 – у 45,7% осіб другої клінічної групи та у 42,4% третьої. Діагностували також суттєве зменшення кількості осіб з показниками індексу у 0,9 та 0,8 балів, що свідчить про значне погіршення рівня стоматологічного здоров’я протягом ортодонтичного лікування.
Ортодонтичне лікування осіб четвертої та п’ятої клінічних груп проводили з призначенням розроблених нами ЛПК, доцільність застосування яких визначали, за допомогою інтерактивної комп’ютерної програми «Прогнозування ускладнень ортодонтичного лікування».
У разі отримання результату: «До застосування ортодонтичного лікування протипоказань немає» призначали ортодонтичне лікування з постійним моніторингом стану стоматологічного здоров`я впродовж його проведення.
У разі отримання результату: «Ортодонтичне лікування можливе за умови паралельного застосування профілактичних заходів» призначалиЛПК-1, який передбачає індивідуалізоване застосування призначення комплексу гігієнічних засобів та реалізацію програми раціонального харчування та у разі потреби,ЛПК-2, який включає рекомендації щодо усунення шкідливих звичок, ендогенну й екзогенну ремінералізувальну терапію, фізіотерапевтичні процедури.
У разі отримання результату: «Ортодонтичне лікування можливе після лікування стоматологічних захворювань» додатково до ЛПК-1 та ЛПК-2 призначали ЛПК-3, який включає санацію порожнини рота, лікування ерозій емалі шляхом пломбування пошкоджених зубів, вкорочення вуздечок язика та губ, та хірургічне лікування мілкого присінку; ЛПК-4, який включає усунення клінічних ознак гінгівіту, призначення препаратів для зниження підвищеної проникливості капілярів та зняття набряку, а ортодонтичне лікування розпочинали лише після усунення клінічної симптоматики та повторного обстеження.
У разі отримання результату: «Небажано проведення ортодонтичного лікування» на момент дослідження загальносоматичний стан та стан стоматологічного здоров’я через високу питому вагу факторів ризику ускладнень ортодонтичного лікування не дозволяв рекомендувати його безпосереднє проведення. Такі хворі спрямовувалися на лікування загальносоматичних та стоматологічних захворювань з повторним комплексним обстеженням.
Для оцінки ефективності розроблених алгоритмів застосування лікувально-профілактичних комплексів проведено ортодонтичне лікування 99 хворих четвертої та п’ятої клінічних груп.
Моніторинг стану стоматологічного здоров'я дітей в динаміці ортодонтичного лікування виявив позитивний вплив запропонованих лікувально-профілактичних комплексів на усунення найбільш значимих факторів ризику ускладнень. Зокрема, за результатами підрахунку індексів Федорова – Володкіної та Грін – Вермілліона у дітей четвертої та п’ятої клінічних груп у разі застосування ЛПК відмічалася позитивна динаміка зміни показників впродовж ортодонтичного лікування порівняно з другою та третьою групами (без застосування ЛПК). У четвертій групі через 12 місяців показник індексу Федорова – Володкіної склав 1,71±0,090 бали, що достовірно (p<0,05) нижче ніж через рік у другій групі (2,25±0,060). У осіб п’ятої клінічної групи через 12 місяців показник зазначеного індексу склав 1,73±0,033 бали, що достовірно нижче (p<0,05) ніж через рік у осіб третьої групи (3,27±0,090). Порівнюючи показники індексу Грін – Вермілліона у четвертій та другій групах, через рік мала місце позитивна динаміка змін показників (1,60±0,053 проти 2,36±0,057 балів (p<0,05) у другій групі відповідно).У дітей п’ятої клінічної групи через рік показник зазначеного індексу склав 1,79±0,032 бали, що достовірно (p<0,05) нижче ніж через рік у третій групі 2,59±0,060.
Аналіз результатів визначення стану тканин пародонту у четвертій та п’ятій клінічних групах засвідчує, що застосування ЛПК дозволяє суттєво зменшити кількість ускладнень ортодонтичного лікування. Зокрема, через рік після початку ортодонтичного лікування у осіб четвертої та п’ятої клінічних груп відмічено недостовірне збільшення кількості хворих з катаральним та гіпертрофічним гінгівітом, тоді як у другій та третій групах протягом року кількість осіб з катаральним гінгівітом збільшилась на 48,57% та на 42,31% відповідно, а з гіпертрофічним гінгівітом на 17,15% та 38,46% відповідно, що достовірно більше за показники четвертої та п’ятої клінічних груп.
Результати проведення проби Шиллера – Писарева у четвертій та п’ятій групах також засвідчили збільшення кількості осіб з позитивною пробою Шиллера-Писарева на 5% у четвертій групі та на 2,57% у п’ятій групі, що достовірно менше за показники другої та третьої клінічних груп, у яких протягом року відмічали збільшення кількості осіб з позитивною пробою на 20% та на 26,92% відповідно.
Оцінюючи показники індексу ПМА у четвертій та п’ятій групах, виявлено незначне зменшення кількості осіб, у яких не встановлено запалення ясеневого краю, а протягом року було діагностовано тяжкий показник індексу ПМА лише у однієї особи четвертої групи та у однієї особи п’ятої групи.
Аналізуючи дані визначення індексу КПВ+кп у четвертій та п’ятій групах, відмічали достовірне (p<0,05) зменшення показників поширеності та інтенсивності карієсу протягом року порівняно з показниками другої та третьої групи. Так, інтенсивність карієсу протягом року збільшилася з 5,13±0,51 лише до 5,48±0,55 балів та з 5,09±0,59 до 5,59±0,49 балів у четвертій та п’ятій групах відповідно. Також і поширеність карієсу зросла лише на 2,67% у четвертій та на 5,1% у п’ятій групах відповідно, що достовірно менше (p<0,05) порівняно з показниками другої та третьої групи.
Після призначення лікування, спрямованого на корекцію мікроелементного складу у осіб із ЗША, через рік відмічалося достовірне збільшення вмісту (p<0,05) таких елементів як кальцію ( 202,3 ±25,4 мкг/г проти 313,9±29,9 мкг/г, через рік) та сірки 19348,5±1109,6 мкг/г проти 23955±1319,9 мкг/г, через рік) та зменшення кобальту і нікелю.
За даними ЛДФ у четвертій клінічній групі через три, шість та 12 місяців зміна показників мікроциркуляції не була достовірною порівняно зі станом на початку лікування (р>0,05). Порівнюючи показники мікроциркуляції осіб четвертої та другої клінічних груп, яким проводилось ортодонтичне лікування знімною ортодонтичною технікою можемо константувати, що до початку лікування дані у зазначених групах достовірно не відрізнялись (28,86±0,94 перф.од. проти 28,95±1,01 перф.од.) У осіб четвертої клінічної групи в динаміці лікування не відмічали достовірних змін параметру мікроциркуляції, тоді як у другій групі спостерігали достовірне збільшення ПМ - 35,3±1,49 перф.од. проти 30,25±0,39 перф. од. у четвертій клінічній групі (р<0,05) у той самий період лікування, а через шість та 12 місяців діагностували достовірне зменшення ПМ (р<0,05) у осіб другої групи порівняно з дітьми четвертої, у яких, у свою чергу, показники відзначалися стабільністю. Аналіз показників ПМ хворих, яким проводили ортодонтичне лікування незнімною ортодонтичною технікою засвідчує, що до початку лікування різниця ПМ на обстежених ділянках слизової оболонки порожнини рота у відмічених групах статистично не відрізнялась (р>0,05). У дітей п’ятої клінічної групи протягом всього періоду лікування зміна ПМ була недостовірною (р>0,05), для порівняння, через три місяці у третій клінічній групі діагностували достовірне збільшення ПМ (р<0,05) порівняно з п’ятою групою обстежених (33,85±0,92 перф.од. та 30,02±1,14 перф.од. відповідно), через шість та 12 місяців у третій групі спостерігали достовірне (р<0,05) зниження ПМ 28,32±0,79 перф.од. та 25,6±1,31 перф.од. відповідно, порівняно з дітьми п’ятої клінічної групи 30,18±1,12 перф.од. та 29,2±0,58 перф.од. відповідно через 6 та 12 місяців
Згідно даних цифрової капіляроскопії, у дітей четвертої та п’ятої клінічних груп протягом ортодонтичного лікування структурних змін мікроциркуляторного русла порівняно зі станом на початок лікування у різних ділянках слизової оболонки порожнини рота не діагностовано.
Оцінка рівня стоматологічного здоров’я за показниками ІРСЗ засвідчила, що у разі застосування індивідуалізованих ЛПК більшість дітей четвертої та п’ятої клінічних груп мала показники ІРСЗ на рівні 0,9 та 0,8 балів, що відповідає високому рівню здоров’я, а саме: показник у 0,9 балів мали 43,4% пацієнтів четвертої клінічної групи та 38,5% пацієнтів п’ятої, показник у 0,8 балів визначено у 33,3% та 28,2% осіб четвертої та п’ятої груп відповідно. У осіб четвертої та п’ятої клінічних груп протягом лікування ортодонтичними апаратами відзначили недостовірне (p>0,05) збільшення кількості хворих, стан стоматологічного здоров'я яких погіршився до рівня показників індексу 0,7 та 0,6, які відповідають середньому рівню стоматологічного здоров’я, а у більшості хворих він залишився на рівні показників початку ортодонтичного лікування.
Все вищенаведене засвідчує, що застосовані нами алгоритми прогнозування та методики профілактики захворювань твердих тканин зубів, слизової оболонки порожнини рота та тканин пародонту доцільні до застосування в практичній охороні здоров`я і можуть бути рекомендовані для профілактики ускладнень ортодонтичного лікування, збереження та покращення рівня стоматологічного здоров’я в цілому.
ВИСНОВКИ
У дисертації представлено клінічне обґрунтування вирішення актуального завдання сучасної стоматології – підвищення ефективності ортодонтичного лікування хворих із зубощелепними аномаліями шляхом удосконалення методів прогнозування та застосування індивідуалізованих профілактичних комплексів.
1. Результати проведених досліджень засвідчили достовірну відмінність (р<0,05)індексу рівня стоматологічного здоров’я у дітей різних груп загальносоматичного здоров’я: 0,85±0,009 балів у осіб I групи здоров’я, 0,8±0,01 у осіб II групи здоров’я та 0,7±0,023 у III групі відповідно, що вказує на залежність рівня стоматологічного здоров’я від загальносоматичного стану організму дитини.
2. За результатами клініко-лабораторних досліджень у дітей з аномаліями та деформаціями зубо-щелепної системи факторами ризику погіршення стоматологічного здоров'я визначено: ризик формування карієсу зубів - підвищення в’язкості слини (16,39% від кількості обстежених із ЗЩА), схильність до зубних відкладень (24,59%), гіпоплазія чи аплазія емалі (14,75%), раннє прорізування зубів (9,84%), гістози у матерів (16,39%), обтяжена успадкованість (1,64%); ризик захворювань тканин пародонта - аномалії положення зубних рядів (72,13%), аномалії прикріплення м’яких
8-09-2015, 22:53