Рівень тригліцеридів до 1-ї доби післяопераційного періоду в обох групах знизився (у основній – на 18,85 %, у контролі – на 23 %), набуваючи значущості порівняно з нормою, але не між собою (P2 > 0,05). З 3-ї доби зареєстровано зростання показників на 10,1 % у основній, на 2,13 % – в контрольній групі порівняно з 1-ю добою (P1 < 0,05; P2 < 0,05). З 5-ї доби в основній групі P1 > 0,05, тоді як у контролі P1 < 0,05. До 7-ї доби значення продовжували збільшуватися, але залишалися нижчими за норму, яка становить (1,22 ± 0,06) ммоль/л, тобто на 2,46 % (1,19 ± 0,08 ммоль/л) у основній і на 9,02 % (1,11 ± 0,08 ммоль/л) – у контрольній групі за невірогідних показників (P1 > 0,05; P2 > 0,05).
Вторинні продукти ПОЛ ми розглядали з компонентами фракції загальних ліпідів. З огляду на доступність методики вивчали концентрацію ТБК-активних продуктів (МДА) у сироватці крові. Було виявлено, що протягом тижня після операції показники в обох групах відрізнялися невірогідно (P2 > 0,05). Але при цьому з 1- до 3-ї доби, як свідчать початкові рівні (2,38 ± 0,13 мкмоль/л), різниця набувала вірогідності (P1 < 0,05). Так, у 1-шу добу в контролі значення зростали на 18,5 % (2,82 ± 0,09 мкмоль/л), на 3-тю – на 12,6 % (2,68 ± 0,12 мкмоль/л). Для порівняння: в основній групі – на 8,4 % (2,58 ± 0,15 мкмоль/л) і на 5,9 % (2,52 ± 0,11 мкмоль/л) відповідно. На 5-тю і 7-му доби після операції різниця була невірогідною (P1 > 0,05; P2 > 0,05). При цьому в основній групі середній рівень був навіть нижчий за норму (на 5,04 %). У групі порівняння він залишався дещо вищим (на 4,62 %).
Таким чином, у хворих, яким у комплексному лікуванні призначали препарати «L-лізину есцинат» та «Тіотріазолін», активність деструктивних і відновних процесів у мембранах клітин уже з 1-ї доби була мінімальною, що засвідчували лабораторні показники продуктів ліпідного обміну та МДА.
Цитологічне дослідження мазків-зішкребків, узятих з поверхонь оперованих тканин через добу після операції у хворих обох груп, дало змогу виявити регресивно-деструктивні і запальні зміни, зумовлені скупченням клітин запального характеру.
При цьому виявлено істотну різницю щодо кількісного співвідношення фагоцитуючих і нефагоцитуючих нейтрофільних лейкоцитів, яких у основній групі було виявлено у 27,85 і 64,07 % випадків відповідно. У контролі нефагоцитуючі нейтрофільні лейкоцити визначалися в 91,20 % випадків, а фагоцитуючих не виявлено (P < 0,05). Це свідчить про активність фагоцитозу в процесі загоєння ран первинним натягом. У контролі фагоцитуючі форми не визначалися.
На 3-тю добу після операції зауважено різницю в співвідношенні клітинного складу, представленого на цитограмах. Причому найвиразнішими ці зміни були у пацієнтів основної групи. Тут різко зменшилася кількість нефагоцитуючих нейтрофілів (18,47 %), зросла кількість макрофагів (до 32,61 %), що виконують функцію фагоцитів. Зустрічалися фібробласти з різним ступенем їх сформованості (4,66 %), що свідчить про зниження інтенсивності реакції запалення у пацієнтів основної групи.
На 5-ту добу в препаратах визначалися одиничні клітинні елементи, що вказує на різке стихання запального процесу і посилення проліферації та репарації. Кількість клітин запалення різко зменшувалася за рахунок збільшення вмісту сполучнотканинних елементів (фібробластів у основній групі – до 26,93 %; у контрольній – до 20,12 %) і епітелізації рани (багатошаровий плаский епітелій, що не роговіє, у основній групі виявлено в 57,35 % випадків; у контролі – в 48,71 %).
На 7-му добу у цитограмах пацієнтів основної групи не виявляли клітинний склад. Разом із тим, у групі порівняння у цитограмах спостерігали епітеліальні клітини та формені елементи крові. Така цитологічна картина може свідчити, що профілактичне інтраопераційне введення «L-лізину есцинату» та «Тіотріазоліну» має протекторну та імуномодулюючу дію, сприяє зменшенню запальних реакцій і створює умови для загоювання рани первинним натягом.
Таким чином, результати клінічного, цитобіохімічного, біохімічного, функціонального та цитологічного досліджень об’єктивно засвідчують, що інтраопераційна профілактика ускладнень хірургічного лікування хворих стоматологічного профілю препаратами «L-лізину есцинату» та «Тіотріазоліну» сприяє оптимізації умов перебігу раннього післяопераційного періоду за рахунок зниження інтенсивності загальних і місцевих запальних реакцій. Запропонований нами спосіб запобігає розвитку ранніх післяопераційних ускладнень (надмірний набряк, біль, кровотеча в рані, формування гематом, сером, нагноєння), чим прискорює формування естетичних та функціональних рубців.
ВИСНОВКИ
У дисертації вирішено актуальне науково-практичне завдання стоматології – підвищення ефективності лікування і запобігання ускладненням після хірургічних втручань на м’яких тканинах щелепно-лицевої ділянки шляхом клінічного обґрунтування і впровадження в лікувальну практику методики інтра- та післяопераційного застосування препаратів «L-лізину есцинату» і «Тіотріазоліну».
1. Аналіз характеру змін клінічних показників у групах порівняння в ранній післяопераційний період засвідчує ефективність інтра- та післяопераційного використання в комплексній терапії ранового процесу препаратів «L-лізину есцинату» та «Тіотріазоліну». Застосування цих препаратів зменшує запальні реакції (гіперемія і набряк у паравульнарній ділянці, інфільтрація м’яких тканин, біль і ексудація), що зумовлює загоєння рани з повною епітелізацією її поверхні на 7-му добу у 93,55 % хворих (у контролі – у 79,69 %; P < 0,05).
2. Віддалені результати клінічних спостережень свідчать, що введення в комплекс післяопераційного лікування хворих стоматологічного профілю препаратів «L-лізину есцинату» та «Тіотріазоліну» сприяє оптимізації умов перебігу рубцево-трансформативних процесів. При цьому нормотрофічний тип рубця (через рік) сформувався у 93,55 % пацієнтів (у контролі – у 64,28 %;
P < 0,05), а незначні прояви гіпертрофії зауважено у 6,45 % пацієнтів (у контролі в 10,74 % випадків спостерігалося прогресуючий ріст рубцевої тканини).
3. Результатами локальної термометрії і біопотенціометрії підтверджено різницю в перебігу I і II фаз ранового процесу у хворих основної і контрольної груп залежно від особливостей місцевих запальних і відновних реакцій, які розвиваються на тлі медикаментозної терапії. Вірогідну міжгрупову різницю помічено вже з 3-ї доби спостережень, а до 5-ї вона набувала найбільшої виразності (P < 0,05).
4. Аналіз вмісту ЛДГ у сироватці крові та цитобіохімічної активності дегідрогенази (ЛДГ та СДГ) у нейтрофілах периферичної крові (як маркерів загальних запальних реакцій) дав змогу встановити, що запропонований нами комплекс лікування сприяє запобіганню стресової гіперглікемії, посилює компенсаторну активність анаеробного гліколізу, пригнічує окисні процеси (за рахунок збереження внутрішньоклітинного фонду АТФ), запобігає розвитку ацидозу (з відповідними наслідками в тканинах паравульнарної ділянки). У основній групі протягом усього раннього післяопераційного періоду зміни показників ЛДГ у сироватці крові були невірогідними порівняно з доопераційним станом (P > 0,05). У контролі це спостерігалося тільки з 5- до 6-ї доби. Значення СДГ та ЛДГ нейтрофілів периферичної крові в групі дослідження нормалізувалися вже до 5-ї доби (P > 0,05), у контролі – до 7-ї.
5. Динаміка перетворень показників продуктів ліпідного обміну і перекисного окиснення ліпідів (що дає підставу судити про характер загальних запальних і відновних реакцій) у групах порівняння вказує на вірогідні зміни у хворих основної групи. У них швидше нормалізуються рівні ліпопротеїнів високої щільності (в 1-шу добу; в контролі – на 5-ту) і тригліцеридів (на 5-ту добу лікування, в контролі – на 7-му). Вірогідно знижувалися показники ліпопротеїнів низької щільності, а також помічено тенденцію до зростання, а згодом і до зниження вмісту малонового діальдегіду, що свідчило про позитивну динаміку ранового процесу у хворих основної групи.
6. Аналіз результатів цитологічного дослідження мазків-зішкребків дає змогу зазначити, що у хворих основної групи, яким з профілактичною метою призначали «L-лізину есцинат» та «Тіотріазолін», відбувається редукція запальних процесів у рані. Це сприяло прискоренню її репарації і загоєнню первинним натягом. У цитограмах цих пацієнтів уже через добу після операції виявляли фагоцитуючі нейтрофіли і макрофаги (у контролі цих клітин не було), а до 5-ї доби в мазках-зішкребках визначали клітини плаского епітелію, який не роговіє, що є ознакою епітелізації ранової поверхні.
Практичні рекомендації
У разі планових хірургічних втручань на м’яких тканинах обличчя і шиї медикаментозну профілактику слід починати в інтраопераційний період, продовживши її в найближчі терміни після операції. При цьому перевагу слід надавати препаратам комплексної дії («L-лізину есцинату» та «Тіотріазоліну»). Це значно знизить рівень запальних реакцій і ймовірність розвитку найближчих післяопераційних ускладнень, сприятиме формуванню естетичного рубця.
1. «L-лізину есцинат» та «Тіотріазолін» слід призначати в інтра- і післяопераційний періоди. «L-лізину есцинат» (5,0 мл 0,1 % препарату, розбавленого в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) вводять внутрішньовенно. Після проведення загального знеболення (перед розтином шкіри) тканини паравульнарної ділянки необхідно інфільтрувати розчином «Тіотріазоліну» (2,0 мл 2,5 % препарату, розбавленого в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду). Через 8–10 год. після операції слід повторно внутрішньовенно ввести «L-лізину есцинат» за згаданим вище методом. Додатково призначати «Тіотріазолін» у таблетованій формі (по пігулці двічі на добу) протягом 7–9 діб.
2. Для діагностики і контролю ефективності профілактичної медикаментозної терапії, яку проводять у інтра- і післяопераційний періоди, у комплекс обстеження хворих доцільно вводити такі лабораторні тести: визначення цитобіохімічних показників СДГ і ЛДГ або біохімічного ЛДГ у сироватці крові.
3. Прогресивне зростання вмісту ЛДГ і зниження рівня СДГ у сироватці крові в післяопераційний період (порівняно з доопераційним) свідчать про високу ймовірність розвитку післяопераційних ускладнень, тобто про затяжний перебіг регенерації тканин з ризиком формування гіпертрофічних рубців.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Саенко В. Л. Состояние цитохимической активности сукцинатдегидрогеназы и лактатдегидрогеназы в нейтрофилах периферической крови у больных с аденомой околоушной железы на фоне интра- и послеоперационной терапии L-лизина эсцинатом и тиотриазолином / П. Н.Колбасин, В. Л.Саенко //Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения : Тр. Крым. гос. мед. ун-та им. С. И. Георгиевского. – Симферополь, 2006. – Т. 142, Ч. IV. – С. 34–39. Автором особисто проведено клінічне обстеження та забір матеріалу для лабораторних досліджень, статистична обробка та аналіз одержаних результатів, участь в написанні статті.
2. Саенко В. Л. Состояние каталитической активности лактатдегидрогеназы в сыворотке крови у больных с аденомой околоушной железы на фоне интра- и послеоперационной терапии L-лизина эсцинатом и тиотриазолином/В. Л.Саенко //Таврический медико-биологический вестник. – 2006. – № 1, Т. 9. – С. 93–96.Автором особисто проведено клінічне обстеження та забір матеріалу для лабораторних досліджень, статистична обробка та аналіз одержаних результатів, участь в написанні статті.
3. Саенко В. Л. Результаты электродермографического и термометрического контроля за эффективностью применения L-лизина эсцината и тиотриазолина для профилактики послеоперационных осложнений у больных с аденомой околоушной железы/В. Л.Саенко, С. Г. Безруков // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2006. – № 3. – С. 65–69. Автором особисто проведено клінічне обстеження та забір матеріалу для лабораторних досліджень, статистична обробка та аналіз одержаних результатів, участь в написанні статті.
4. Саенко В. Л. Динамика изменений показателей продуктов липидного обмена и перекисного окисления в сыворотке крови у больных с аденомой околоушной железы на фоне профилактической терапии L-лизина эсцинатом и тиотриазолином /В. Л.Саенко, С. Г. Безруков // Дентальные технологии. – 2007. – № 1 (32). – С. 50–54. Автором особисто проведено клінічне обстеження та забір матеріалу для лабораторних досліджень, статистична обробка та аналіз одержаних результатів, участь в написанні статті.
5. Саенко В. Л. Клиническая оценка состояния рубца у хирургических стоматологических больных в отдаленные сроки после хирургического вмешательства как результат проведения интра-послеоперационной медикаментозной профилактики /В. Л.Саенко, С. Г. Безруков // Современная стоматология. – 2007. – № 3 (39). – С. 92–97. Автором проведено клініко-лабораторне дослідження та лікування хворих, статистична обробка та аналіз одержаних даних, участь в написанні статті.
6. Саенко В. Л. Профилактическое применение препаратов L-лизина эсцината и тиотриазолина у больных с аденомой околоушной железы/В. Л.Саенко // Стоматология Тавриды: Материалы I съезда Ассоциации стоматологов АРК Крым. – Симферополь, 2004. – С. 176–177. Автором проведено клініко-лабораторне дослідження та лікування хворих, статистична обробка та аналіз одержаних даних, участь в написанні статті.
7. Саенко В. Л. Профилактика послеоперационных осложнений у больных с аденомой околоушной железы на фоне применения L-лизина эсцината и тиотриазолина/В. Л.Саенко, В. А. Красников, М. Ю. Люперсольский // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Тр. Крым. гос. мед. ун-та им. С. И. Георгиевского. – Симферополь, 2005. – Т. 141. Ч. VI. – С. 129–130. Автором проведено клініко-лабораторне дослідження та лікування хворих, статистична обробка та аналіз одержаних даних, участь в написанні статті.
8. Саенко В. Л. Применение L-лизина эсцината и тиотриазолина с целью профилактики послеоперационных осложнений у больных с аденомой околоушной железы /В. Л.Саенко, В. А. Красников, М. Ю. Люперсольский,
С. Г. Безруков // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения : Тр. Крым. гос. мед. ун-та им. С. И. Георгиевского. – Симферополь, 2006. – Т. 142, Ч. IV. – С. 75–76. Автором проведено клініко-лабораторне дослідження та лікування хворих, статистична обробка та аналіз одержаних даних, участь в написанні статті.
9. Саенко В. Л. Интра- и послеоперационная медикаментозная профилактика послеоперационных осложнений у больных челюстно-лицевого профиля /
В. Л.Саенко, С. Г. Безруков // Пластична, реконструктивна та естетична хірургія : Матеріали ІІ науково-практичної конференції «ВАПРЕХ». – К., 2006. – С. 19–21. Автором проведено клініко-лабораторне дослідження та лікування хворих, статистична обробка та аналіз одержаних даних, участь в написанні статті.
10. Патент № 17116 U. UA. МПК A61C 3/00. Спосіб профілактики післяопераційних ускладнень в хірургічній стоматології / Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського. – Заявка № U 2006 02455. – Заявл. 06.03.2006. – Опубл. 15.09.2006. – Бюл № 9. – 5 с. Здобувач обґрунтував методики дослідження, проаналізував отримані результати.
11. Патент № 20897 U. UA. МПК G01N 33/50. Спосіб оцінки процесів репарації в м’яких тканинах щелепно-лицевої ділянки / Кримський державний медичний університет ім С.І. Георгієвського. – Заявка № U 2006 09481. – Заявл. 01.09.2006. – Опубл. 15.02.2007. – Бюл № 2. – 6 с. Здобувач обґрунтував методики дослідження, проаналізував отримані результати.
АНОТАЦІЯ
Саєнко В. Л. Інтраопераційна профілактика ускладнень хірургічного лікування стоматологічних хворих.– Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – стоматологія. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ, 2008.
Дисертація присвячена вивченню ефективності застосування профілактичної інтра- та післяопераційної терапії у хворих стоматологічного профілю в процесі проведення стандартних хірургічних втручань на м’яких тканинах обличчя та шиї із застосуванням медикаментозних препаратів «L-лізину есцинат» та «Тіотріазолін».
Встановлено, що на тлі профілактичної інтраопераційної терапії препаратами «L-лізину есцинат» і «Тіотріазолін» клінічні вияви запальної реакції виражені меншою мірою. У цих умовах загоєння рани з повною епітелізацією її поверхні на 7-му добу відбулося у 93,55 % хворих (у контролі – у 79,69 %; P < 0,05)
Віддалені наслідки лікування продемонстрували, щонормотрофічний тип рубця (через рік) сформувався у 93,55 % пацієнтів (у контролі – у 64,28 %; P < 0,05), а незначну гіпертрофію зауважено у 6,45 % пацієнтів (у контролі – в 10,74 % випадків спостерігався прогресуючий ріст рубцевої тканини).
Виявлені також вірогідну міжгрупову різницю щодо динаміки змін біохімічних, цитобіохімічних, цитологічних і функціональних показників, що підтверджує ефективність запропонованого методу лікування.
Ключові слова: «L-лізину есцинат», «Тіотріазолін», аденома привушної залози, інтраопераційна профілактика післяопераційних ускладнень.
АННОТАЦИЯ
Саенко В. Л. Интраоперационная профилактика осложнений хирургического лечения стоматологических больных. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 – стоматология. Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев, 2008.
Диссертация посвящена изучению эффективности применения профилактической интра-, послеоперационной терапии у хирургических стоматологических больных в процессе проведения стандартных оперативных вмешательств на мягких тканях лица и шеи.
Разработанная методика включает в себя местное и общее применение препаратов «Тиотриазолин» и «L-лизина эсцинат». При этом до разреза кожи ткани паравульнарной зоны инфильтрировали 2,0 мл 2,5 % раствора «Тиотриазолина», предварительно разведенного в 10 мл изотонического раствора натрия хлорида. Также во время операции внутривенно вводили 5,0 мл 0,1 % «L-лизина эсцината», разведенного в 10 мл изотонического раствора натрия хлорида. Через 8–10 ч после операции повторно внутривенно вводили «L-лизина эсцинат» в вышеописанном разведении. Дополнительно к этому в течение 7–9 сут. назначали таблетированную форму «Тиотриазолина» (по 1 таблетке 2 раза в сутки).
В группы наблюдений (основная – 62 человека, контрольная – 64) включали больных с аденомой околоушной железы.
Сравнительную оценку результатов применения методик профилактической терапии проводили с помощью клинических, биохимических, цитобиохимических, цитологических, а также дополнительных функциональных методов исследования (электродермометрия и локальная термометрия).
Установлено, что на фоне профилактической интраоперационной терапии препаратами «L-лизина эсцинат» и «Тиотриазолин» клинические проявления воспалительной реакции менее выражены. В этих условиях заживление раны с полной
8-09-2015, 22:13